1. Можна висловлювати своє невдоволення окремими діями дитини, але не дитиною в цілому.
2. Можна засуджувати дії дитини, але не його почуття, якими б недозволеними вони не були.
3. Не вимагати від дитини неможливого або важкоздійснюваного. Краще подивіться, що можна змінити в навколишньому оточенні.
4. Невдоволення діями дитини не повинно бути постійним, інакше воно перестає сприйматися.
5. Намагайтеся не присвоювати собі емоційні проблеми дитини.
6. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (чи бездіяльності). Тоді у нього буде шанс подорослішати.
7. Не втручайтеся в справу, якою зайнята дитина, якщо він не просить допомоги. Якщо дитині важко і він готовий прийняти вашу допомогу, обов'язково надайте її.
8. Якщо дитина викликає у вас негативні переживання, повідомте йому про це.
9. Щоб уникнути зайвих проблем і конфліктів, співміряйте  власні очікування з можливостями дитини.
10. Поступово, але неухильно знімайте з себе відповідальність за особисті справи вашої дитини, хай він відчує себе відповідальним за їх виконання.
11. У своїх почуттях говоріть дитині від першої особи. Повідомляйте про себе, своїх думках і почуттях, а не про нього і його поведінку.