Портал Академії

             

Школа сприяння здоров'ю

Харківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 164 Харківської міської ради Харківської області  наказом  управління освіти адміністрації Київського району   №144 від 29.04.2013 було зараховано до районної мережі Шкіл Сприяння здоров'ю.

 

Школа сприяння здоров’ю – це навчальний заклад майбутнього, в якому збереження та зміцнення здоров’я дитини є наріжним каменем його діяльності. Основною метою діяльності школи є створення умов для збереження та зміцнення здоров'я учнів, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

 

 

Вирішення проблеми збереження здоров'я полягає не тільки через посилення просвітницької  діяльності  щодо здорового спо­собу життя, поліпшення медичного обслуговування та методично грамотного проведення уроків фізкультури, валеології, основ безпеки життєдіяльності , хоча й це дуже важливо. Педагогічні колективи мають створювати комфортне середовище для розвитку фізично, духовно i психічно здорової особистості.

Це означає, що на кожному уроці учень повинен мати можливість проявити себе, висловити свою думку, не боячись, що вона неправиль­на, бо не збігається з думкою вчителя.

Це означає, що для учня створені такі умови навчання та виховання, коли він розуміє, що має нести відповідальність за себе, своє майбутнє та майбутнє своєї держави, що тільки від нього залежить, яким воно буде.

Це означає, що гігієнічний стан навчального закладу відповідає нормам, а отже, створено умови для здорового перебування дитини в навчальному закладі.

Це означає, що кожний iз навчальних закладів створює таке предметне середовище, яке має позитивний вплив на дитину, на її ставлення до себе, до свого здоров'я.

Велика увага в усіх навчальних закладах повинна приділятися здоров'ю членів педагогічного колективу. Якщо вчитель має задовільний стан здоров'я, перебуває в доброму гумopi , приходить на урок з добром, любов'ю, радістю, то саме він створюватиме той психологічний комфорт, що не шкодитиме ні його здоров'ю, ні здоров'ю дитини.

Приблизно 2500 років тому Гіппократ учив, що стан здоров’я є доказом того, що людина досягла стану гармонії як усередині себе, так і зі своїм оточенням. Великий римлянин, класик античної медицини К. Гален ще у II столітті нашої ери стверджував, що у боротьбі за здоров'я на першому місці — уміння володіти своїми і почуттями.

 

 

Тому найбільшою проблемою, з якою ми стикаємося і яка впливає на все наше життя і наше здоров’я, - це вибір правильного умонастрою. Якщо ми здатні зробити цей вибір (управління своїми думками), ми опинимося на шляху до вирішення багатьох проблем, у тому числі й здоров’я.

За цих умов сучасна педагогіка має усіляко сприяти збереженню здоров’я дітей, а не його погіршенню, як це відбувається зараз. А ось тут і слід звертати увагу на здоров'язберігаючу педагогіку, яку необхідно використовувати не тільки вчителям, але і батькам. Її поява, що є природним продовженням розвитку гуманістичного напрямку в педагогічній науці й практиці, продиктована вимогою часу найсерйознішим чином звернути увагу на здоров'я підростаючого покоління.

В основі здоров'язберігаючої педагогіки лежить принцип співробітництва, що припускає взаємну повагу і взаємну зацікавле­ність, пошук способів конструктивної взаємодії, при якому зберігається здоров'я не тільки учнів, але й усіх суб'єктів освітнього процесу. Ні діти, ні педагоги, ні батьки не повинні жертвувати своїм здоров'ям заради досягнення формальних показників успіш­ності в навчанні. Для здійснення педагогом конструктивної взаємодії необхідне усвідомлення ним цінності й унікальності свого власного життя і життя іншої людини.

 

Виховання у дитини дбайливого ставлення до себе, свого життя, свого організму — найважливіша складова здоров'язберігаючої педагогіки. Практика показує, що учнів непросто спонукати займатися здоров'ям, усвідомлено будувати здоровий спосіб життя. Однак це потрібно робити кожному вчителеві.

 

Як такі технології можна запропонувати вчителям реалізовувати в навчальному процесі педагогіку співробітництва, педагогіку оптимізму й успіху, що пройшли перевірку часом і показали відмінні результати. Соціуму потрібні випускники, готові до подальшої життєдіяльності, які, в першу чергу , залежать від життєвих компетентностей, зокрема здоров’язберігаючої як основи здорового способу життя.

Шляхами формування життєвих компетентностей, що сприяють фізичному здоров’ю, можна визначити навички раціонального харчування, навички рухової активності, санітарно – гігієнічні вимоги, режим праці та відпочинку.

Шляхами формування життєвих компетентностей, що сприяють соціальному здоров’ю, можна назвати навички ефективного спілкування, співпереживання, розв’язання конфліктів, навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації, навички спільної діяльності і співробітництва.

Шляхами формування життєвих компетентностей, що сприяють духовному та психічному здоров’ю можна назвати навички самоусвідомлення та самооцінки, аналізу проблем та прийняття рішень, визначення життєвих цілей і програм, навички самоконтролю, мотивації успіху і тренування волі.

 

 

Тобто, здоров'я людини передбачає збереження й розвиток її психічних і фізіологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності за максимальної тривалості життя. Для збереження здоров’я школярів варто використовувати традиції українського народу, зокрема рухливі народні ігри; активні форми роботи, інтерактивні методики, які сприяють формуванню позитивної мотивації учнів, допомагають виробленню моделей правильної поведінки; форми організації превентивного виховання.

Збереження й відновлення здоров'я перебувають у прямій залеж­ності від рівня культури особистості. Поняття «культура здоров'я» формулюють як певний рівень медико-валеологічної грамотності населення, стан соціального благополуччя, ступінь розвитку творчих сил, фізичних, психічних і розумових здібностей людини, виражених в організації її життєдіяльності, у ставленні до самої себе, інших людей, до природи. Основним критерієм культури здоров'я визначають стан оптимальної відповідності, гармонії між біологічним, психологічним і соціальним у житті й діяльності людини.

У прoцeci формування в учнів навичок здорового способу життя доцільно керуватися такими пріоритетами: вірити в цінність кожної дитини; дотримуватись конфіденційності; надавати позитивну інформацію; бути порадником, а не моралістом; поважати думку й позицію дитини;акцентувати увагу учнівської молоді на власних позитивних рисах, характе­ристиках i здобутках.  Набуття життєво важливих  здоров'язберігаючих знань, умінь і навичок є поступовим, поетапним процесом, що несе в собі соціальний інтерес , який полягає в здатності цікавитися іншими людьми, у здатності цінувати життя і прийняти точку зору іншого. У результаті учні опановують навчальні i життєві компетентності, здатність до творчого розвитку i самовдосконалення. Це необхідно молодій людині для майбутньої  ycпішної  професійноі діяльності, життя в суспільстві.

 

      Література

  1. ВІЛ/ СНІД та формування здорового способу життя. Навчальний посібник.- К.: 2008.- 175с.
  2. Грибан В. Валеологія.-К.: Центр навчальної літератури, 2005.- 256с.
  3. Кириленко С. Від Школи сприяння здоров’я до Школи майбутнього.// Практика управління закладом освіти.- №12 -2008.- С.11- 15.
  4. Кириленко С. Інноваційні процеси у навчальному закладі: шлях становлення Школи майбутнього.// Практика управління закладом освіти -  №4-2009.- С.4 -
  5. Кириченко В. Сім’я та школа: розбудова превентивного виховного простору//
  6. Практика управління закладом освіти.- №2 -2009.- С.51- 59.
  7. Міхеєнко О. Валеологія: Основи індивідуального здоров’я людини: навчальний посібник.- Суми: ВТД «Університетська книга»,2009.- 400с.
  8. Оржеховська В.М. Духовність і здоров’я. Навчальний посібник.- Черкаси,2007.-216с.
  9. Формування навичок здорового способу життя у молодших школярів в позакласний час.-К.: Шк.світ, 2008.- 128с.